для батьків

ВСуЧому 

«Чарівні слова» для припинення ниття

Якщо казати про наполегливість, мало що може зрівнятися з тим, як дитина вміє випрошувати і вмовляти дати їй те, що вона хоче. Краще за всіх про це знають батьки, які відповіли відмовою на прохання свого невгамовного маляти.

«Коли ми вже приїдемо?», «Чи можна мені морозиво на сніданок?», «Чи можна мені морозиво на вечерю?»... Малюки добре відомі своїм «зацикленим» мисленням, вони продовжують просити... і просити... і просити... на випадок, якщо ви передумаєте в останню хвилину.

Ниття – це поведінка, якої діти можуть навчитись у будь-якому віці. Дитина може продовжувати вести себе так, тому що одного разу у хвилину слабкості ви поступились і, наприклад, дозволили їй лягти спати на півгодини пізніше після того, як вона попросила вас про це у восьмий раз.

Але, як і від будь-якої засвоєної поведінки, дитину можна відучити від ниття та вмовлянь. Спосіб, запропонований у цій статті, доречний для дітей, починаючи із двох-трьох років аж до підліткового віку.

Спосіб відучити дитину від ниття й умовлянь складається всього з однієї короткої фрази:«Спитав – відповіли».

Принцип дуже простий. Коли семирічна дитина просить дозволити їй викопати величезну яму на ділянці перед будинком та отримує у відповідь «ні», швидше за все, вона повернеться через п'ять хвилин і знову почне просити вас, але на цей раз озброїться словом «будь ла-а-а-а-ска», щоби переконати вас у тому, що вона дуже-дуже... дуже хоче викопати яму.

Замість того щоби повторюватись або читати лекцію, припиніть ниття дитини, налагодивши з нею зоровий контакт і дотримуючись цих інструкцій.

·         Крок перший: спитайте: «Ти коли-небудь чув про принцип «Спитав – відповіли»?». (Дитина, ймовірно, відповість негативно).

·         Крок другий: спитайте: «Ти ставив мені запитання із приводу ями перед домом?». (Вона скаже «Так»).

·         Крок третій: спитайте: «Я відповіла на твоє запитання?». (Дитина, напевно, скаже «Так, але я дуже хочу...»).

·         Крок четвертий: спитайте: «Я схожа на маму (тата), яка змінює свою думку, якщо просити її знову й знову?». (Швидше за все, дитина піде, можливо, з засмученим бурчанням і займеться чимось іншим).

·         Крок п'ятий: якщо дитина знову попросить вас про це, просто скажіть: «Спитав – відповіли». І більше жодних слів! Після того як ви опануєте цей спосіб, це будуть єдині слова, які вам доведеться казати у відповідь на вмовляння й ниття вашої дитини.

​Бути послідовним – це головне!

Якщо для боротьби з ниттям дитини ви вирішили використовувати метод «Спитав – відповіли», обов'язково дотримуйтесь його. Якщо ваша чотирнадцятирічна донька сповнена рішучості домогтись від вас дозволу на пірсинг брови, будьте стійкими й непохитними. Якщо ви продовжите знову і знову відповідати на її прохання – або, що ще гірше, будете змінювати свою відповідь – це зміцнить її в думці про те, що її вмовляння ефективно діють на вас. Але якщо ви будете послідовними та станете терпляче дотримуватись вибраного методу, дитина в результаті зробить висновки, і ви побачите позитивний результат!

Практикуйте метод «Спитав – відповіли» разом з чоловіком і залучайте інших членів сім'ї або друзів, які можуть зіштовхуватися з ниттям і вмовляннями вашої дитини. Коли діти усвідомлять, що неможливо домогтись позитивної відповіді, умовляючи вас десятки разів, то зрозуміють, у чім річ, і відмовляться від своєї тактики.

Чому сучасні діти нудьгують у школі, мають мало терпіння і реальних друзів – думка психолога

Вікторія Прудей – магістр у галузі професійної терапії в Медичній школі Торонтського університету і бакалавр у галузі кінезіології та охорони здоров’я Йоркського університету. Вона засновник та директор багатопрофільної клініки в Торонто для дітей з поведінковими, соціальними, емоційними та академічними проблемами.

Тренуй мозок

Ви можете зробити дитину успішною на соціальному емоційному і академічному рівнях, тренуючи її мозок.

1.     Обмежте технології і віднайдіть заново емоційний зв’язок з дитиною: здивуйте її квітами, усміхніться, полоскчіть, підкиньте милу записку в наплічник або під подушку, танцюйте разом, влаштуйте бої подушками. Робіть родинні обіди, вечори настільних ігор, ходіть на прогулянки.

2.     Тренуйте відтерміноване задоволення:

·         змусьте дитину чекати. Це нормально мати періоди часу, коли “мені нудно” – це перший крок до креативу.

·         поступово підвищуйте час очікування між “я хочу” і “я отримую”.

·         уникайте використання гаджетів у машинах і ресторанах. Натомість вчіть чекати під час розмов та ігор.

·         обмежте постійні перекуси.

3.     Не бійтеся встановлювати обмеження. Діти потребують обмежень, щоб рости щасливими і здоровими:

·         зробіть розклад харчування, сну та часу на використання технологій.

·         думайте, що для них добре, а не що вони хочуть чи не хочуть. Вони подякують за це пізніше. Батьківство – складна справа. Ви маєте бути креативними, щоб заохотити дітей робити те, що для них корисно, більшість часу, бо це протилежне до того, що вони хочуть робити.

·         дітям потрібні сніданки і корисна їжа, бути надворі і лягати спати в один час, щоб приходити до школи здатними до навчання.

·         перетворіть речі, які вони не люблять робити чи пробувати, у веселощі, емоційно стимулювальні ігри.

4.     Привчайте свою дитину до монотонної роботи змалку, бо це основа їхньої майбутньої працездатності: привчайте складати білизну, прибирати іграшки, застеляти ліжко. Будьте креативними. Робіть це весело. Так, щоб мозок асоціював роботу з чимось позитивним.

5.     Навчайте соціальним навичкам: навчіть їх ділитися, втрачати/вигравати, йти на компроміси, використовуючи “будь ласка” і “дякую”.

Діти змінюються з моменту, коли батьки змінюють свій спосіб виховання.

 Притча про жінку, яка дуже переживала за свою дитину

Одного разу до Бога прийшла жінка. Її спина була зігнута під вагою великого мішка, голова нахилена вперед, а погляд з-під лоба був тривожним і пильним.

– Ти втомилася, люба жінко? – занепокоївся Господь. – Зніми свою ношу з плечей, присядь, відпочинь.

– Дякую, але я не можу тут розсиджуватися, я ненадовго, – відмовила жінка. – Тільки попрошу – і відразу назад! А то раптом за цей час що-небудь трапиться! Ніколи собі цього не пробачу!

– Чого ж ти не готова собі пробачити?

– Якщо з моєю дитиною щось станеться. Я як раз і прийшла попросити тебе: Господи, спаси і збережи мого сина!

– Я тільки цим і займаюся, – серйозно сказав Господь. – Хіба я дав тобі привід засумніватися в моїй турботі?

– Ні, але … У цьому житті стільки всяких небезпек, поганого впливу, крутих поворотів! А вік у нього такий – все хочеться спробувати, всюди влізти, у всьому якось самоствердитися. Я дуже боюся, що його занесе на повороті, він заб’ється і йому буде боляче.

– Що ж, наступного разу він буде обережнішим, тому що на власному досвіді переконається, що таке біль, – відповів Господь. – Це дуже хороший досвід! Чому ж ти не хочеш дати дитині навчитися?

– Тому що хочу позбавити його від цього болю! – пристрасно вигукнула мати. – Ти бачиш – я завжди ношу з собою мішок соломи, щоб підстелити йому там, де він може впасти.

– А впасти він може всюди… – задумливо відповів Господь. – Навіть з власного ліжка можна впасти, хіба ні?

– Ну так… Але ж є таке прислів’я – «знав би, де впадеш, то солому б підстелив». Ось я і намагаюся вберегти його.

– І тепер ти хочеш, щоб я обклав твого сина соломою з усіх боків? Добре. Гляди ж!

І Господь миттю створив цілу купу соломи і кинув її в світ. Солома потрапила точно в ціль: вона кільцем лягла навколо сина тієї жінки, відслонивши його від усіх небезпек, від усіх негараздів, від усіх спокус, а заодно і від життя. Жінка бачила, як її син намагається рухатися то туди, то сюди, розсунути стебла, пробратися крізь солому, але все марно: солома пересувалася разом з ним, готова, якщо впав, пом’якшити удар. Син метався, пробував розірвати солом’яне кільце, впадав то в розпач, то в лють. А в кінці кінців, він дістав звідкись сірники і підпалив солому. Спалахнув вогонь і все миттєво затягло димом.

– Синку! – закричала жінка. – Синку, я йду на допомогу!

– Хочеш підкинути в багаття ще соломи? – запитав Господь. – Май на увазі: чим більше соломи стелять батьки, тим сильніше бажання прорватися крізь неї за будь-яку ціну. Якщо ж це не вдасться, то він може і зовсім почати марнувати життя. Адже він не буде знати, що таке біль, і що таке свобода вибору – теж…

– Але я не можу цього допустити! – заплакала жінка. – Мій мішок соломи врятує його!

– Ти думаєш, що це мішок соломи, але ти помиляєшся, – відповів Господь. – Насправді це – мішок проблем. Всі жахи, які тобі ввижаються, всі побоювання, які в тобі живуть, всі страхи, якими ти наповнена, знаходяться в цьому мішку. Все, про що ти думаєш і що тебе тривожить, набирає силу і розростається, тому що ти даєш цьому енергію. Тому твоя ноша настільки обтяжлива, а твоя спина втомилася …

– Виходить, я не повинна піклуватися про сина? – замислилась жінка. – І це говориш мені ти, Господи?

– Дбати – хоч греблю гати. Це справа матері. Але ось турбуватися ти не повинна – це точно. Адже, я ж теж про нього дбаю. Дозволь і мені робити мою справу. Просто не заважай мені! Але це, як  я розумію, питання віри …

– Знаєш що, Господи? – трохи подумавши, заговорила жінка. – Ти можеш дати мені … сірники?

– Зрозуміло. А що ти хочеш зробити?

– Спалити свій мішок проблем, – посміхнулася жінка. – І навчитися, нарешті, довіряти тобі по-справжньому. Падати і підніматися. Помилятися і виправляти помилки. З вдячністю приймати і радість, і біль. І подарувати моєму синові право робити те ж саме.

– Це вірне рішення, – посміхнувся Господь.

– Ну їх, ці тривоги! Гори воно все вогнем! – шепотіла жінка, дивлячись, як палає, корчиться, розсипається і стає попелом її солома, її мішок проблем. І спина її тепер була прямою, голова високо піднятою, а погляд чистим і ясним. – Я вірю, Господи, що все, що відбувається, послано Тобою – для блага нас самих. Тепер я і справді вірю!

УВАГА!

Для тих, хто хоче навчитися розв’язувати ребуси - http://rebus1.com/ua/

Для розвитку дитини рекомендуємо цікавий сайт САМОУЧКА  http://samouchka.com.ua/ukr/

4 питання, які потрібно задавати дитині кожен день

Часто в буденних турботах, в потоці щоденних справ, у виховних причіпках, ми забуваємо поговорити з дітьми по душам.

Це призводить до того, що відносини стають формальними, а в емоційному плані між дітьми і батьками наростає прірва. Як же цього уникнути?

Вчені підрахували, що в середньому ми приділяємо спілкуванню з дітьми всього 12,5 хвилин в день. З цього часу 8,5 хвилин батьки відводять на різного роду настанови, зауваження і суперечки. На довірче дружнє неформальне спілкування залишається всього лише 4 хвилини в день!

Письменниця Джеймі Харрінгтон знайшла вихід з цієї ситуації, сформулювавши 4 питання, які потрібно задавати своїй дитині кожен день. Джеймі розповіла виданнюHuffington Post про те, як їй вдається залишатися в контакті з дитиною при тому, що вона працює практично без вихідних:

«У мене все менше часу, який я можу присвятити доньці. Але навіть будучи дуже зайнятою, я виділяю 15 хвилин для розмови по душам щовечора. Я вважаю, що, таким чином, я немов «залишаю двері відчиненими», щоб в разі необхідності дочка могла поділитися зі мною тим, що для неї дійсно важливо.

Не думайте, що кожен раз я отримую розгорнуту відповідь, часто дочка обмежується одним-двома словами, але буває і так, що ми виходимо на обговорення важливих для неї тем. Я задаю ці питання кожен день і уважно слухаю. Мені важливо знати, що моя дочка впевнена – я поруч ».

– Важливо задавати дитині відкриті питання. Вони відрізняються від закритих тим, що на них не можна відповісти просто «так» або «ні». Саме відкриті питання стимулюють дітей описувати свої почуття, оцінювати свої і чужі вчинки, а батькові допомагають краще пізнати і зрозуміти свою дитину, – Джеймі Харрінгтон.

Отже, ось 4 питання, які допоможуть вам зберігати з дитиною теплий душевний зв`язок, навіть якщо спілкуватися багато не виходить.

1. Як пройшов твій день?

Якщо спочатку дитина віджартовується, або відповідає коротко – «погано», «нормально» і так далі, не потрібно влаштовувати їй допит і, що називається, «витягувати розповідь клішнями». Можна сказати: «Гаразд, не хочеш – не розповідай, але знай, що мені це цікаво. А ось я сьогодні робила те-то і те-то … ». Згодом дитина, навіть дуже замкнута, самостійна і потайна почне з вами ділитися тим, що у неї  на душі. Перевірено на практиці! До речі, з чоловіками працює точно так само.

2. Як справи у твоїх друзів?

Можна запитати про конкретно одного, якщо ви знаєте про якісь події з його або її життя, а можна – про всіх друзів у загальному. Наприклад: «Хто з твоїх друзів, по-твоєму, подобається мені більше за всіх? Чому? Розкажи мені про свого кращого друга. Які якості повинні бути у доброго друга? Яку найбільш приємну річ твій друг робив для тебе? Ким зі своїх друзів ти пишаєшся найбільше? Чому? Чи описував ти мене своїм друзям? Якби ти дізнався, що твій друг вкрав щось, що б ти зробив?» Як ви розумієте, це питання для різного віку, для різних випадків.

3. Що хорошого з тобою трапилося за день?

Навіть в найбільш дощовий і похмурий день після контрольної з математики можна задуматися і згадати якісь маленькі приємності. А якщо не згадується, то взяти і придумати, як себе розважити і порадувати. Наприклад, незаплановано піти в кіно, пограти всією сім`єю в настільну гру або просто лягти і помріяти, де і як проведете відпустку або як мінімум найближчі вихідні. Такі фантазії виведуть і вас, і дитину з тяжких роздумів на хвилю позитивних емоцій.

4. Тобі потрібна моя допомога?

Всі ми знаємо, як важко часом просити допомоги. Дитина, яка не звикла отримувати допомогу по дрібницях, тим більше не звернеться до вас в більш складній ситуації, тому починати треба з малого – допомогти поприбирати в кімнаті, зробити уроки, дозволити щось неоднозначне. Не бійтеся розбалувати сина або дочку, адже чим більше ви допомагаєте по дрібницях, тим вища ймовірність, що в разі серйозного конфлікту дитина прийде за порадою до вас. Втім, це не означає, що потрібно почати робити все замість дитини.

І ще невелика, але важлива порада: слухаючи розповідь дитини, не поспішайте виносити судження, коментуйте тільки тоді, коли вас про це попросять. Нехай ваші очі будуть на одному рівні (якщо дитина маленька нахиліться до нього, візьміть його на руки або просто сядьте поруч). Не ігноруйте тілесний контакт, обійміться, візьміть за руку. Якщо ви зараз в поганому настрої або у вас немає часу – чесно скажіть дитині про це і домовтеся, коли ви зможете поспілкуватися пізніше.

Як обрати спорт, щоб не нашкодити дитині

Лікар вищої категорії зі спортивної медицини Степан Желяпов — про те, який вид спорту зробить дитину сильною і здоровою

Запитання, яке ставлять мені найчастіше, — з якого віку починати? З точки зору користі для здоров’я оптимальний вік — 7-10 років.

Поспішати не варто, хоча багато тренерів будуть переконувати вас у протилежному. У футбольні школи, наприклад, зараз набирають з 5 років, а на гімнастику дівчаток віддають узагалі в 3 роки.

Це неправильно: дитячий скелет ще до кінця не сформувався, а йому вже дають підвищені навантаження. Через це можуть виникнути травми і захворювання суглобів.

Взагалі фізкультура і спорт — це потужні ліки. А в будь-яких ліків є як показання до застосування, так і протипоказання. Щоб не нашкодити, пропоную батькам запам’ятати три прості правила.

1. Перш ніж записати дитину в будь-яку секцію (навіть шахову), пройдіть медкомісію. Стандартного огляду перед початком навчального року недостатньо. Пам’ятайте, що ви це робите не для довідки, а для безпеки дитини.

Існують загальні протипоказання, за яких дитині не можна давати великі навантаження. Як-от важкі викривлення хребта або вади серця.

Але і лякатися діагнозів не варто. 100% здорових дітей у наш час практично немає. Від багатьох хвороб спорт рятує, а з деякими вчить мирно співіснувати. Навіть більше, історія знає чимало випадків, коли люди із серйозними протипоказаннями досягали великих успіхів у професійному спорті.

2. Дозвольте дитині вибирати. Я знаю багато випадків, коли хлопчиків спочатку приводять на плавання, потім відводять на єдиноборства, а врешті-решт вони опиняються у футбольній школі. Дитина вибирає довго, але це має бути її вибір. Інакше спорт не принесе задоволення, а значить і користі. Так що будьте терплячими.

3. З’ясуйте для себе одразу, яка у вас мета стосовно дитини: стати олімпійським чемпіоном чи бути здоровим? Спорт великих досягнень і фізкультура — абсолютно різні речі. А тиск на дитину заважає їй показати себе з кращого боку.

Плавання

Усебічно розвиває організм. Допомагає поліпшити кровообіг, загартовує, зміцнює нервову систему, покращує роботу легенів і формує осанку.

Протипоказань — небагато. Наприклад, шкірні захворювання та епілепсія (із цим діагнозом у жодному разі не можна в басейн).

Спортивна гімнастика

Гімнастика чудово зміцнює організм. Формує красиву фігуру як у хлопчиків, так і в дівчаток. Зміцнює всі групи м’язів.

Але технічно це дуже непростий вид спорту. Крім того, до нього варто ставитися з обережністю, якщо в дитини плоскостопість — на ступні тут дуже велике навантаження.

Футбол

Динамічний і азартний, розвиває витривалість, стрімкість, координацію, швидкість реакції і вміння працювати в команді.

З іншого боку, це контактний вид спорту, і тому — один з найбільш травматичних. Футбол протипоказаний у разі викривлення хребта другого і третього ступенів. А також у разі видимих дефектів ніг (коли одна нога коротша за другу більше ніж на 3 см).

Та є і винятки з правил. Наприклад, у знаменитого бразильця Гаррінчі на прізвисько Великий кульгавий ліва нога була коротша за праву на 6 см Це не завадило йому стати двократним чемпіоном світу.

Теніс

Допомагає розвинути спритність і швидкість реакції. Підійде дітям, які страждають на остеохондроз або порушення обміну речовин. Більшість навантажень у тенісі — аеробні, тобто такі, що потребую

ть кисню. А отже допоможуть спалити калорії і скинути зайву вагу. А ще теніс вчить прораховувати на кілька кроків наперед.

Теніс не підійде тільки дітям із хворобами сполучних тканин і суглобів, а також захворюваннями серцево-судинної системи.

Єдиноборства

Багато батьків хочуть навчити хлопчиків постояти за себе. І нічого ліпшого за єдиноборства для цього не придумаєш. Бойові мистецтва допоможуть, якщо в дитини сколіоз та плоскостопість. А головне — спрямують її енергію в потрібне русло.

Однак список протипоказань тут доволі довгий: нестабільність шийних хребців, короткозорість, вади серця, дефекти розвитку органів тазу.

Бокс

Бокс тренує не лише тіло, а й характер — змагатися доводиться і з собою, і з супротивником. Допомагає поліпшити реакцію, координацію рухів, силу м’язів, вчить справлятися з емоціями, розвиває серцево-судинну і дихальну системи.

Але, за даними Міжнародного олімпійського комітету, це найтравматичніший вид спорту. Якщо ви помітили, що після занять у дитини з’являється тривожність і поганий сон, стресовий стан, із секції краще піти. Це можуть бути наслідки ударів по щелепі й голові, через які відбувається струс усього організму.

Робимо уроки з дитиною: поради батькам

Вам щодня доводиться змушувати дитину робити уроки? Багато батьків скаржаться на те, що це найскладніша частина виховання школяра. Можливо, вам стає трохи незручно, коли настає час виконувати домашнє завдання, тому що ви наперед знаєте, що дитина зараз почне влаштовувати істерики, кидати підручники та грюкати дверима. Ваше бажання допомогти їй призводить до того, що ви годинами сидите з нею за підручниками, слухаючи її скарги на те, як вона ненавидить навчання. Це може тривати з року в рік і так і не принести бажаного результату.

Домашні завдання – обов'язок дитини

Перш за все, вам потрібно зрозуміти: виконання домашніх завдань – це важка робота і для вас, і для дитини. У її насиченому графіку це один із найскладніших пунктів. Допоможіть їй знайти час для того, щоб регулярно вчити уроки, як би складно для неї це не було. Пам'ятайте, що її завдання – вчитися в школі, виконувати домашні завдання, а ваше – виконувати домашню роботу й виховувати дітей з любов'ю.

Мотивуючи дитину виконувати домашні завдання, легко вплутатися в протистояння з нею. Вона може проявити нелюбов до виконання завдань, вважаючи за краще гуляти, спілкуватися з друзями або займатися ще чимось. І якщо в цей момент ви не зможете впоратися з розчаруванням або злістю з цього приводу, ви програли в цій боротьбі. Багато дітей починають маніпулювати батьками, викликаючи в них фрустрацію й думки про те, що змінити таку поведінку просто неможливо.

Правда полягає в тому, що коли дитина з дитинства не навчиться виконувати свою роботу, долаючи труднощі, в дорослому житті вона буде мати проблеми. Тому батькам важливо навчити її відповідально ставитися до своїх обов'язків. Тримайте ситуацію під контролем і поясніть їй, що вчити уроки – це частина її повсякденних обов'язків.

Щоб привчити школяра виконувати домашні завдання без конфліктів, дотримуйтеся наступних рекомендацій.

Порада № 1. Зберігайте спокій

Не втрачайте самовладання, не кричіть на дитину, якщо вона не відразу правильно вирішує завдання або відповідає на питання. Не критикуйте її за неправильні відповіді й не піддавайтеся спокусі зробити завдання за неї. У будь-якій ситуації зберігайте спокій. Якщо ви будете критикувати дитину або кричати на неї, це загострить атмосферу й тільки ускладнить їй завдання.

Порада № 2. Поясніть дитині свої очікування та її відповідальність

Дайте зрозуміти, що вона повинна робити уроки вчасно й докладати до цього максимум зусиль. Визначте час, коли вона повинна робити уроки. Враховуйте індивідуальні особливості дитини. Комусь легко даються іноземні мови, але з математикою виникають труднощі, комусь навпаки. Одні діти більш посидючі і для них важливо, щоб під час виконання завдань їх ніхто не відволікав; іншим необхідно робити перерви й розбивати великі завдання на кілька дрібних. Деякі діти самостійні й можуть виконувати завдання без сторонньої допомоги, але більшості потрібний контроль і допомога з боку батьків відповідно до віку. Якщо у вас кілька дітей, ваше завдання ускладнюється, адже вам потрібно враховувати особливості кожного з них.

Порада № 3. Регулярно спілкуйтеся з вчителями ваших дітей

Підтримуйте зв'язок із вчителями протягом усього навчального року, починаючи з вересня. Це допоможе вам знати все про успішність дітей у школі та буде особливо корисним у випадках, якщо в дитини виникають будь-які труднощі.

Порада № 4. Визначте для себе оптимальну роль у взаємодії з дитиною

Деяких дітей потрібно постійно мотивувати до навчання, деяким – давати чіткі настанови та інструкції, а інших треба просто час від часу контролювати. Постарайтеся вибрати для себе таку роль у цьому процесі, яка буде максимально враховувати потреби дитини. Пам'ятайте, що, зрештою, саме вчитель визначає, добре чи погано дитина впоралась із завданням. Ви не несете відповідальності за результат, ваша задача – створити умови для дитини й допомагати їй за потреби. Ви можете висловлювати свої припущення, але за виконання домашніх завдань відповідальність несе дитина.

Порада № 5. Діти повинні вчити уроки одночасно

Якщо у вас кілька дітей, які ходять до школи, організуйте їх розпорядок таким чином, щоб вони вчили уроки одночасно. Якщо хтось упорається зі своїми завданнями раніше, він повинен поводитися тихо, щоб не заважати брату чи сестрі.

Порада № 6. Визначте час і місце для виконання домашніх завдань

Постарайтеся дотримуватися встановленого часу день у день. Якщо дитина активна, робіть перерви в роботі. Наприклад, дитина може 15 хвилин виконувати завдання, а потім зробити перерву на 5 хвилин. Під час таких перерв ви можете запропонувати їй перекусити, щоб відновити свої сили. Подбайте про спокійну атмосферу в будинку в цей час: вимкніть телевізор або хоча б зменшіть його гучність.

Переконайтеся, що в дитини є достатньо простору для того, щоб учити уроки. При цьому також потрібно враховувати індивідуальні потреби: для одних дітей для цього знадобиться великий кухонний стіл, щоб можна було розкласти всі книги й зошити, а для інших - маленький тихий куточок у дитячій кімнаті.

Порада № 7. Привчайте дитину до розпорядку з раннього віку

Навіть якщо дитина ще маленька і лише вчиться читати, регулярно виділяйте для цього час. Це допомагає їй звикнути до розпорядку, адже з часом завдань стане все більше і вони будуть складніші.

Порада № 8. Допомагайте дитині на складних етапах роботи

Іноді дитина не може виконати домашнє завдання через те, що на певному етапі в неї виникають труднощі. І тут потрібна ваша допомога. Наприклад, їй необхідно розв’язати ряд однотипних завдань, але вона не розуміє, з чого почати. Розберіть разом з нею 1-2 завдання – й решту вона зможе розв’язати самостійно. Якщо вона не може вибрати тему для твору, ви можете провести разом з нею невеликий мозковий штурм, щоб знайти потрібну ідею. Запам'ятайте: ви не повинні виконувати завдання за дитину, досить лише трішки її підштовхнути до правильного рішення.

Порада № 9. Вирішіть з чоловіком, хто з вас буде допомагати дитині з уроками

Для цього визначте, у кого з вас краще виходить пояснювати що-небудь. Це допоможе заощадити час на виконання домашніх завдань. Якщо ж ви виховуєте дитину самі, можна час від часу просити про допомогу когось із друзів або родичів.

Порада № 10. Проявіть співчуття й підтримку

Якщо навчання дається дитині важко, підтримайте її, проявіть співчуття. Іноді дітям задають досить складні завдання, і у вашої дитини можуть виникати проблеми з їх виконанням. Запитайте у вчителя, чи всім дітям у класі важко даються такі завдання, чи тільки вашій дитині. Якщо подібні проблеми спостерігаються в неї в класі, вчитель може провести тестування, щоб визначити причину цього. Хоча батькам і неприємно чути про те, що їхня дитина має проблеми з навчанням, діючи спільно з учителем, можна виправити ситуацію.

Порада № 11. Використовуйте позитивне підкріплення

Дітей необхідно мотивувати добре вчитися, виконувати домашні завдання й отримувати високі оцінки. Більшість дітей отримують задоволення від високих оцінок і досягнень у навчанні. Але якщо цього не відбувається, можна використовувати додаткові стимули. Не рекомендується заохочувати дитину грішми. Замість цього можна купити їй те, що вона давно хотіла, зводити її в кіно тощо. Ці речі стануть для дитини більш значущими, ніж грошове заохочення. Крім того, це зміцнить атмосферу любові й підтримки у вашій родині.

 Зла мама: 12 способів навчити дитину дисципліни

Діти можуть вважати вас злими зараз, але пізніше вони неодмінно будуть вам вдячні.

Одного разу я вийшла з магазину, щоб запобігти дитячій істериці, що була пов’язана з покупкою печива. На автостоянці нас зупинила жінка, яка сказала мені, що я показала себе кращою серед батьків в торговому центрі. Моя дочка так не вважала. Коли ваші діти говорять вам, що ви злі, сприймайте це як комплімент. Підростаюче покоління визнано найбільш ледачим,  грубим і гранично розпущеним в історії світу. Історії про зіпсованих, гнилих дітей лякають навіть зразкових мам. Але це аж ніяк не помилка дітей, це вина батьків. Легко тільки хотіти приборкати своїх бешкетників, для цього потрібно ще щось робити. Зрештою, хіба кожній з нас не хотілося б бути спокійною мамою? Не здавайтесь!

1. Змушуйте своїх дітей вчасно лягати спати.

Всі ми знаємо, наскільки важливий повноцінний сон для здоров’я дитини. Візьміть все під контроль і відправте дитину спати. Ніхто і не говорить, що діти повинні хотіти лягти спати. Спочатку вони будуть бурхливо реагувати на ваші слова, протестувати, але з часом, побачивши, що ви непохитні, зрозуміють, що ви серйозні як ніколи раніше.

2. Не балуйте дітей щоденними десертами.

Солодощі повинні бути для особливих випадків. У цьому випадку вони стануть «задоволенням». Якщо ви будете весь час заохочувати дитину, то вона перестане сприймати солодощі як винагороду. Крім того, це може спричинити за собою погіршення здоров’я і стоматологічні проблеми.

3. Навчіть дитину платити за все, що вона хоче.

Якщо ви щось хочете, ви за це повинні заплатити гроші. Це працює в дорослому житті. Щоб привчити дитину до самостійності, ви повинні роз’яснити їй, що у кожної речі є своя ціна. Все те, що їм так подобається (пристрої, відеоігри, поїздка в табір), має певну вартість. Якщо дитині доведеться віддати за це частину своїх накопичених грошей, то і цінувати отримане вона буде більше. Цей прийом також дозволить вам заощадити на непотребу зі «списку бажань» вашої дитини. Адже якщо вона не готова розлучитися з частиною власних грошей заради покупки якоїсь нової речі, значить, насправді вона для неї не настільки важлива і бажання володіти нею є не таким вже великим, як могло здаватися спочатку.

4. Не церемоньтеся.

Деякі діти гірко розчаровуються, коли, отримавши роботу, розуміють, що для них встановлені певні правила і обмеження. Вони повинні приходити вчасно, робити те, що їм кажуть. І, більш того, частина роботи їм зовсім не до душі. Якщо вам не подобається вчитель вашої дитини, положення на футбольному полі або просто розташування автобусної зупинки, ви повинні уникнути спокуси змінити ситуацію. Оточуючи дитину максимумом зручностей, ви позбавляєте її можливості загартуватися навіть в найбільш важкій і неприємній ситуації. У дорослому житті не все так солодко і легко. Запам’ятайте, якщо ви не навчите свою дитину миритися з малоприємними ситуаціями, ви заздалегідь прирікаєте її на життя невдахи.

5. Змушуйте їх виконувати складну роботу.

Не думайте, що давати складну роботу – це неправильно. Навпаки, ніщо так не додасть дитині впевненості в своїх силах, як виконання складних завдань. Почуття гордості за себе дозволить підкорювати нові вершини і в майбутньому.

Фрази для виховання щасливої дитини

Часто можна почути, як батьки кажуть своїм дітям: «Повір мені. Я знаю, що для тебе краще». Або радять: «Постав все з голови на ноги», а іноді і «Тримай себе в руках». Що значить «тримати себе в руках»? Діти сприймають усе буквально, такі слова навряд чи зможуть їх заспокоїти, вони лише змусять їх міцніше вхопитись за стілець.

Найефективніший спосіб розмовляти з дитиною – використовувати прості формулювання, які дають зрозуміти, що ви цінуєте її почуття, але разом з тим наполягаєте на дотриманні встановлених правил. Не підривайте свій авторитет, не додавайте в кінці кожного речення із проханням або вимогою такі застереження, як «домовились?». Якщо ви даєте дитині можливість сказати «ні», вона може скористатися своїм правом, і буде здаватись, що ви не в повній мірі зацікавлені в тому, про що кажете.

У даній статті пропонуються кращі фрази для мам, які враховують багато важливих нюансів, їх треба частіше повторювати своїм дітям, щоб вони виросли щасливими й самостійнимилюдьми.

1. «Мені треба подумати про це»

Мами часто страждають від того, що миттєво реагують на подію. Багато з них уважають, що повинні міркувати й схоплювати все на льоту, блискавично придумувати відповіді й неодмінно досягати консенсусу зі своєю чотирирічною дитиною. Якщо ви поспішаєте висловити перше, що спадає на думку, це може призвести до розчарування та змусити пошкодувати про сказане як вас, так і вашу дитину. Але якщо ви говорите: «Мені треба подумати», це додає вам авторитету, дає час на роздуми, а також знайомить дитину з думкою про те, що люди взагалі-то думають і зважують усі «за» і «проти», перш ніж відповісти.

Також така фраза сприятиме формуванню в дитини відповідної звички. Якщо ваша дитина часто чує, як ви кажете «Я збираюсь це обміркувати», вона навчиться не поспішати приймати власні рішення, що принесе їй користь у довгостроковій перспективі. Коли дитина досягне віку середніх класів, вона настільки звикне думати, перш ніж щось сказати, що, швидше за все, скаже своїм друзям: «Я збираюсь подумати над цим питанням», перш ніж візьме участь у необачному, незаконному або просто безглуздому занятті.

2. «Що ти відчуваєш із цього приводу?»

Останнім часом дуже багато йдеться про те, що батьки купають своїх дітей у надмірній кількості похвал: «Ти поїв? Який молодець!»,«Оце так! Ти сам зав'язав шнурки!». Замість такого надмірного ентузіазму, коли діти роблять щось гідне похвали, фахівці пропонують поставити їм таке запитання: «Що ти відчуваєш із цього приводу?». Навіть з урахуванням того, що воно має трохи пасивно-агресивний характер (діти знають, коли ви намагаєтеся примусити їх казати те, що самі хочете почути), така реакція дає вам можливість утриматись від похвали й допомагає дитині усвідомити почуття задоволення, а не думати лише про кінцевий результат.

Це питання також ефективне і в менш приємних ситуаціях. Наприклад, ваша дитина два дні поспіль забуває свій шкільний рюкзак, а ви докладаєте неймовірних зусиль, щоби приховати свою досаду, питаєте її про почуття із цього приводу. Вона відповідає: «Я відчуваю роздратування та злість». Ваше запитання примусило її зупинитись і замислитись над тим, наскільки вона роздратована; імовірно, вона ніколи б цього не зробила, якби ви не спитали її про це. Наступного ранку перед виходом у школу ваша дитина, швидше за все, скаже вам: «Сьогодні я свій рюкзак не забув».

3. «Нічого собі, оце так»

Використовуйте цю фразу, коли дитина ставить перед вами проблему або зробила якусь шкоду і знає, що це призведе її до неприємностей (наприклад, перекинула пакет молока після того, як ви попросили відсунути його від краю столу). Просте «Нічого собі» дозволяє їй зрозуміти, що ви усвідомлюєте, що сталось, але не поспішаєте з відповіддю. Це дасть вам час, щоб оцінити ситуацію в перспективі та з'ясувати, як можна з нею впоратися. Ця батьківська реакція дисонує з усією нашою культурою миттєвих, поспішних відповідей. Додаткова користь при цьому полягає в такому: ви можете використовувати таку реакцію довгі роки, а коли дитина стане підлітком, поміняти «нічого собі» на «оце так» чи щось подібне.

4. «Давай шукати в цьому позитивні моменти»

Дощовий день... Кинутий шедевр з конструктора, частини якого валяються по всій підлозі. Або найбільший жах із жахів: візит друга скасували. Такі ситуації пригнічують дитину. Секрет, який допоможе малюку впоратися із прикрістю, полягає в тому, що не треба поспішати рятувати його від поганого настрою. Замість цього допоможіть йому потренуватись справлятись із ситуацією у стані розчарування та фрустрації. Звісно, не так просто вислуховувати слізні голосіння дитини про те, що вона ніколи в житті більше не буде ні з ким грати.

Але, після того як вона вдосталь наплачеться, сядьте поруч з нею та скажіть: «Давай знайдемо позитивну сторону в ситуації, що склалась». Будьте готові до деяких труднощів; урешті-решт, важко побачити позитивне в тому, що дитині нема з ким грати. Усе ж проявіть наполегливість і попросіть її знайти позитив, незважаючи ні на що, і визначити, що можна зробити в цьому становищі всупереч жалю (хоча Сашко й не прийде, ми все одно можемо спекти пиріг). Так ви навчите дитину адаптуватись та управляти ситуацією, яка склалась у поточний момент.

5. «Прислухайся до свого організму»

Багато мам знають організм дитини краще, ніж свій власний. Ми знаємо, скільки дитина спала, коли востаннє їла, ходила в туалет – навіть коли їй вісім років, а не вісім місяців. Та якщо ви постійно контролюєте фізичні потреби вашої дитини, вона вирішить, що їй не обов'язково робити це самій і не треба вчитись контролювати себе в цілому. Коли дитина каже: «У мене болить живіт», не поспішайте ділитися своїми висновками-коментарями (такими, як: «Ще б пак, адже ти не ходив у туалет/не їв/останні 48 годин не їв нічого, крім бутербродів з маслом»), краще допоможіть дитині визначити ймовірні причини такого болю. Зрештою, коли вона навчиться звертати увагу на власний організм, то зможе відрізняти «метеликів у своєму животі» від голодного болю. Або зрозуміє, що не може заснути, бо думки все ще снують у її голові.

Коли ваша дитина навчиться визначати, що відбувається з її організмом, вона зможе реагувати відповідним чином: буде знати, коли треба припиняти грати, вставати та йти в туалет або визначати, коли з'їденої кількості їжі буде достатньо для насичення. До того ж, коли дитина прийде до вас і скаже, що не може заснути, вона, принаймні, зможе розповісти вам про те, чому це відбувається.

6. «Зроби глибокий вдих, перепочинь»

Усім нам час від часу необхідно уповільнити темп, але у прагненні встигнути на автобус, на прийом до лікаря, на тренування й т. п. легко забути, як це робиться. Коли ви кажете дитині «перепочинь», то зупиняєте її відчуття екстреності, яке відчувають більшість дітей під час зміни видів діяльності, до того ж ви нагадуєте самим собі, що варто перепочити. Це все одно, якби ви вдягли кисневу маску спочатку на себе, а потім на вашу дитину.

Діти відображають наш настрій, і якщо ви здатні зупинятись і робити перепочинок, то й дитина навчиться знижувати темп та управляти стресовими ситуаціями. Так перезавантажується загальна атмосфера дня, і ви обоє отримуєте можливість відчути себе у згоді із самими собою – і, можливо, навіть посміятись над тим, що не можете відшукати другий черевик. Кращий спосіб досягти заспокійливого ефекту від ваших слів – нахилитись до рівня очей вашої дитини, взяти її за руку та зробити кілька глибоких вдихів. Коли ви закінчите, то обоє відчуєте себе більш розсудливими й узгодженими, і вам буде значно легше відшукати другий черевик.

7. «Ти хочеш переглянути свою поведінку?»

Коли ваша дитина відмовляється їсти корисні продукти, не хоче ділитись іграшками із приятелем або ниє, щоб ви негайно відвели її в парк, запитання «Ти хочеш переглянути свою поведінку?» – хороший спосіб делікатно нагадати їй про те, якої поведінки ви від неї очікуєте. Ефективність цього запитання полягає в тому, що ви даєте зрозуміти, що поведінка дитини неприйнятна, не ображаючи й не лаючи її при цьому. Це запитання однаково дієве, і коли ви знаходитесь удома, і коли стоїте в черзі, бо воно доброзичливе й не лякає дитину.

Можна перефразувати його так: «Давай переглянемо твою поведінку», і тоді ця фраза буде ще більш ефективною, тому що вона не підлягає обговоренню. Ви зараз разом маєте намір переграти момент, і дитина не може відповісти «ні». Крім того, ця фраза допомагає їй уникнути незручного становища і робить вас однією командою. Коли дитина відчує, що ви її союзник, вона охочіше піде на співпрацю з вами.

8. «Це чудова ідея»

Підтримуйте великі й маленькі ідеї вашої дитини, це допоможе їй усе зрозуміти й повірити в те, що вона може ефективно вирішувати свої проблеми. Якщо ваш дворічний малюк розмірковує над тим, що він хоче вдягти, або шестирічна дитина обдумує, як вона хоче провести вечір, або ж восьмирічний син обговорює з вами історію, яку збирається написати, відповідайте йому: «Це чудова ідея». Дитина зрозуміє, що те, що вона придумала дійсно цінне, а вона має здатність цікаво мислити й аналізувати ситуацію в цілому.

понад 28%опитаних дітей готові надіслати свої фотокартки незнайомцям у Мережі.

17%без вагань повідомляють інформацію про себе і свою родину – адресу, професію, графік роботи батьків, наявність цінних речей у домі… Навіщо незнайомцям така інформація, діти, як правило, не замислюються.

22%дітей періодично потрапляють на сайти для дорослих.

28%дітей,побачивши в інтернеті рекламу алкоголю або тютюну,хоча б один раз спробували їх купити, а 11%− спробували купувати наркотики.

близько 14% опитаних час від часу відправляють платні SMS за бонуси в онлайн-іграх і лише деякі звертають увагу на вартість послуги.

Дослідження «Київстар» також виявило: 87% батьків вважають, що саме вони повинні навчати дітей правилам безпеки користування інтернетом. Однак лише у 18% випадків дорослі перевіряють, які сайти відвідує дитина.

Причини різні – хтось не знає, які ресурси можуть бути небезпечними, а хтось не вміє користуватися журналом відвідування сайтів. Третина батьків (32%) –стурбовані тим, що у дитини погіршується зір від роботи з комп’ютером, томузазвичай обмежують дитині час користування Мережею. Тільки 11% батьків

знають про такі онлайн-загрози, як «дорослий» контент, азартні ігри, онлайн-насилля, кіберзлочинність.

Результати дослідження підтвердили, що батьки недостатньо обізнаніз тим, як захистити дітей і навчити їх безпечному користуванню Мережею.

         Через те, що діти і підлітки більш «розвинені» в технічному плані, вонилегко можуть обійти заборони батьків і усунути засоби батьківського конт-ролю. Тому дорослим спочатку необхідно самим засвоїти основи інтернет-грамотності, а вже потім навчати правилам нетикету (етикет спілкування в інтернеті) і комп’ютерній безпеці свою дитину та зробити це відповідно до віку дитини і кола її інтересів.

·       Не забувайте, що ваша дитина може користуватися інтернетом у школі,у знайомих або в інтернет-кафе,тому заборони можуть виявитися малоефективними. Приділяйте більше уваги вихованню дитини, навчайте її комп’ютерній грамотності й правилам безпеки в Мережі.

·       будьте другом і порадником, щоб дитина не соромилася і не приховувала від вас свої проблеми в опануванні інтернету.спілкуйтеся з дитиною,обговорюйте її досягнення,пропонуйте допомогу.

·       Щоб у дітей не виникало бажання обходити програмні заборони,встановлені батьками, Необхідно запропонувати дітям в якості альтернативи пізнавальні, цікаві і захоплюючі ресурси, де вони будуть захищені від ризиків віртуального світу.

Спочатку обговоріть з дитиною ці прості сімейні правила онлайн-безпеки.

Сімейна онлайн-безпека – це відповідальність кожного. Роз’ясніть важливість збереження своєї та чужої конфіденційної інформації. Особистою інформацією можуть скористатися зловмисники. Тому не можна викладати в інтернеті інформацію про сім’ю, її фінансові справи, адреси мешкання і навчання, номери телефонів, коди банківських карток. Також небажано розміщувати особисті та сімейні фотографії на публічних форумах, сайтах. Ніколи нікому, крім своїх батьків, не можна виказувати паролі інтернету, навіть найкращим друзям.

Навчіть дітей поводити себе в онлайні як у реальному житті. Так само, як у житті, у Мережі потрібно вести себе ввічливо, не робити того, що може образити інших людей чи входить у протиріччя з законом. Поясніть дітям, що в Мережі слід поводити себе коректно, з повагою ставитися до людей та до авторських прав. Незаконне копіювання і розповсюдження матеріалів, які є чиєюсь власністю, вважається крадіжкою.

Віртуальний співрозмовник може видавати себе за іншого. Тому не можна призначати зустрічі з віртуальними знайомими без дозволу батьків. Поясність дитині, що в Мережі можуть перебувати люди, які не є тими, за кого вони себе видають, тому не слід довіряти незнайомим людям і в жодному разі не можна повідомляти їм особисту інформацію.

Віртуальний світ іноді коштує реальних грошей. Завжди необхідно з’ясовувати, скільки коштують SMS на окремі інтернет-сервіси, адже вартість SMS, наприклад, в онлайн-грі часто повідомляється без податків – тобто може бути більшою. Якщо така інформація незрозуміла, потрібно звертатися за порадою до батьків, які допоможуть розібратися, скільки насправді буде коштувати SMS і чи так вже необхідно його відправити.

Питати поради можна і потрібно. Повідомте дитині, що вона може звернутися до вас у будь-якій ситуації, яка її турбує. Якщо в інтернеті (у повідомленні електронної пошти, на сайті, форумі, чаті) щось незрозуміло, хвилює чи загрожує, завжди необхідно звертатися за допомогою до батьків. Інформація та послуги в інтернеті не завжди безпечні, тому раніше, ніж завантажувати,

встановлювати або зберігати будь-що з інтернету, треба отримати дозвіл батьків. Навчіть дитину перевіряти інформацію з Мережі за допомогою додаткових запитів і звернення до перевірених джерел.

ЯУ ЗАХИСТИТИ ДИТИНУ

Загальні поради

• не встановлюйте комп’ютер у кімнаті дитини. Найкраще віддати перевагу розташуванню комп’ютера у кімнаті загального користування. Так буде легше здійснювати контроль за діяльністю дитини в інтернеті та обмежувати час її перебування за комп’ютером.

• нормуйте час перебування дитини за комп’ютером. не дозволяйте дитині довго засиджуВатися за комп’ютером перед сном і вночі.

• використовуйте програмне забезпечення, що відключає Пк після закінчення визначеного часу(Time-Scout). якщо дитина багато часу проводить за комп’ютером,вона не отримує  не-

обхідних навичок для повноцінного розвитку,потрібних їй у реальному житті.

• Пам’ятайте- надмірне спілкування у Мережі може спричинити кіберкомунікативну залежність,а захоплення комп’ютерними іграми – перерости в ігроманію.тому у дитини мають бути альтернативні інтереси та обов’язки (наприклад, догляд за тваринами,поливання квітів,прибирання своєї кімнати та ін.).

Онлайн-ігри

• Уважно спостерігайте за тим,чим займається ваша дитина І слідкуйте за іграми,в які вона грає. Рольові ігри справляють найбільш сильний вплив на психіку. Надмірне захоплення роль-овими іграми може негативно позначитися на формуванні особистості дитини, її соціалІзації та рольовій ідентифікації. тому не дозволяйте їй тривалий час грати в одну гру.

• якщо дитина любить грати в комп’ютерні ігри, можна запропонувати їй цікаві навчальні та Розвиваючі програми. У випадку,коли інтерес дитини зосереджено на рольових іграх,можна привабити її участю в шкільних театральних виставах або психологічних тренінгах для підлітків.

•коли дитина продовжує надмірно захоплюватися комп’ютерними іграми та інтернетом і ви Не взмозі самостійно впоратися з проблемою,зверніться до спеціаліста-психолога.

Якщо у дитини немає друзів

     Часто наші діти, замість того, щоб у дворі дружними компаніями грати у футбол або стрибати в «резиночку», сидять вдома перед телевізорами або комп'ютерами. У цьому винні не тільки телевізори і комп'ютери, а й батьки.

Перша причина того, що у дитини немає друзів полягає у тому, що більшість сімей існують як би самі по собі, рідко пускаючи кого попало на свою «територію». Своїх дітей намагаються знайомити тільки з «перевіреними» дітьми своїх хороших знайомих. Але, не дивлячись на «хороші рекомендації», рідко коли такі діти стають справжніми друзями, адже подружитися насильно неможливо.

Ще одна причина - це гіперопіка мам і бабусь (туди не ходи - там брудний під'їзд і т.д.).

Так само причиною може бути зайнятість усіх членів сім'ї та самої дитини після занять у школі. Найчастіше у дитини є гуртки чи секції, які вона відвідує після уроків, потім домашні завдання і на друзів зовсім не залишається часу. Дитина, позбавлена спілкування з однолітками, прив'язується до батьків, і тим самим рідше шукає контакту з дітьми для проведення вільного часу.

Звідси, у таких дітей спостерігаються: відставання в навчанні, замкнутість і недовірливість. Дитині стає важко сходитися з людьми, вона може стати зарозумілою і егоїстичною. Можлива причина ще в індивідуальних особливостях характеру малюка, він занадто агресивний і нестриманий, або ж тихоня і сором'язливий. З такими діти не охоче дружать.

Батьки повинні спробувати зрозуміти, в чому саме проблема, що заважає їх дитині завести друзів.

Поради для батьків якщо у дитини немає друзів:

1. Нерішучим діткам частіше доручайте «дорослі завдання»: помити підлогу, купити хліба в магазині і т.д. Головне завдання - вселити в дитину впевненість у собі. Подолавши нерішучість, малюк вже не буде губитися, якщо на дитячому майданчику якийсь хлопчик чи дівчинка запитають, як його звуть, і запросять грати.

2. Дозволяйте дитині запрошувати до себе в гості друзів.

3. Утримуйтеся від критики друзів своєї дитини в її присутності. Цим ви даєте зрозуміти їй, що вона не вміє розбиратися в людях, і їй треба було спочатку запитати думку батьків, а вже потім заводити друзів.

4. Навчіть чадо миритися. Поясніть, що у разі проступку треба обов'язково попросити вибачення.

5. Привчайте дитину дивитися співрозмовнику в очі, так як психологи довели, що людина з «бігаючим поглядом» не вселяє довіри.

6. Порадьте малюкові цікавитися іншими дітьми, так як саме неуважність до оточуючих і зацикленість на собі і своїх відчуттях нерідко приводять дитину до ізоляції.

7. Навчайте дітей ділитися. Навчіть, що не треба скупитися (виняток лише для найулюбленіших і заповітних речей). Разом з тим не примушуйте самі і не вихоплюйте у малюка його «добро», але завжди щиро хваліть за поступливість і доброту - тоді і в дорослому житті у нього не буде проблем зі спілкуванням, так як він навчиться з дитинства шукати компроміс.

8. «Поделись улыбкою своей, и она еще не раз к тебе вернется» - нагадуйте цю пісеньку дитині почастіше. Нехай ваше чадо змінить настороженість на доброзичливість, а сором'язливість на зацікавленість, і однолітки у відповідь до нього потягнуться. 

ПРИЧИНИ ДИТЯЧОЇ БРЕХНІ.... - дитина фантазує. У дітей в дошкільному віці магічне або казкове мислення. Тому, нічого дивного, коли ви почуєте, що «вазу розбив Карлсон». - дитячі вигадки. Дитячі фантазії в старшому віці перетворюються у придумані історії для оточуючих для підняття свого іміджу. Дівчинка, яку в школі всі дражнять «рудої-веснянкуватої», після літніх канікул захоплююче розповідає подружкам, з яким красивим хлопчиком вона зустрічалася в селі у бабусі. Ясна річ, ніякого хлопчика не було. Так дитина підсвідомо намагається підняти свою самооцінку, самоствердитися в очах однолітків. - спосіб привернення уваги. - прагнення уникнути покарання; - прагнення здобути те, чого іншим шляхом не отримаєш; - самозахист або захист друзів від неприємностей; - прагнення завоювати визнання та інтерес з боку оточуючих; - бажання не створювати незручної ситуації; - бажання уникнути сорому; - охорона особистого життя; - прагнення довести свою перевагу над тим, хто має владу - приклад батьків

НЕБЕЗПЕЧНІ МУЛЬТФІЛЬМИ. .. ОЗНАКИ НЕБЕЗПЕЧНИХ МУЛЬТФІЛЬМІВ 1. Трансляція нестандартних прикладів статеворольової поведінки. Багато сучасних мультиків показують мужніх жінок, які носять чоловічий одяг, проявляють вольові риси характеру і демонструють силу, і навпаки. У дошкільному віці відбувається статева ідентифікація дітей. Перегляд таких сцен може чинити негативний вплив на поведінку дитини. 2. Присутні сцени неповаги до людей, рослин і тварин. У багатьох сучасних мультиках є глузування, знущання над слабкими, безпорадними героями, потворне ставлення до старості, материнства. Якщо улюблений герой невихований, задерикуваті і грубий, то цинічне непристойну поведінку дитини не змусить себе чекати. 3. Погана поведінка героїв ніяк не підлягає покаранню, а іноді навіть вітається. У мультику персонажі можуть ображати, грабувати, вбивати і при цьому не піддаватися осуду і покаранню. У маленьких дітей складається уявлення про вседозволеність, руйнуються еталони гарної поведінки, знімаються соціальні заборони. Також слід уникати мультиків, в яких відсутня чітка межа між добром і злом, де навіть позитивні герої можуть здійснити погані вчинки заради своїх інтересів. 4. Потворні, несимпатичні персонажі. Для дітей зовнішність героїв дуже важлива, адже вони ідентифікують себе з ними. Якщо дитина бачить на екранах чудовиськ, монстрів, потворних героїв, то страждає її внутрішній світ, самовідчуття. Різкі незграбні супергерої можуть сприйматися дівчатками як зразок майбутнього чоловіка, а великоокі таємничі і загадкові героїні — як ідеал для хлопчиків. 5. Присутність сцен агресії та насильства. Слід уникати мультфільмів, де герої виявляють підвищену агресію по відношенню один до одного, постійно б’ються, завдають шкоди оточуючим, а також демонстрації атрибутів смерті (знаряддя вбивств, кладовища, кров, черепа). Дитина після перегляду може проявити агресію і жорстокість в реальному житті. 6. Гучний звуковий супровід. Різкі звуки, напружена музика чинять пригнічуючий вплив на дитячу психіку, викликають головний біль і підвищену тривожність. 7. Занадто яскраві кольори. Кислотно-яскраві кольори і динамічні сцени зі спалахами на екрані перенасичують психіку дітей. Якщо дивитися такі мультики ввечері, то дитина занадто збудиться, і батькам буде складно укласти її спати. Крім того, яскраві мультфільми можуть негативно відбитися на зорі дитини і навіть спровокувати у хворих дітей напад епілепсії.

Якщо вам не подобаються друзі вашої дитини

Що потрібно робити і коли, якщо вам не подобаються друзі вашої дитини, яка вже підросла? Чотири рішення Якщо вас турбує дружба вашої дитини, формуйте своє ставлення до неї, виходячи з ситуації. Коли потрібно промовчати Не робіть нічого, коли ваше несхвалення грунтується виключно в стереотипах, персональних смаках, або думках дружніх вам батьків. Наприклад: - Один друг вашої дитини з неблагополучного або кримінального сім"ї, іншої національності, релігійної конфесії. - Вам не подобається зачіска друга вашої дитини, одяг, манера говорити - Ви не ладите з батьками друга Коли необхідна розмова з дитиною. - Коли ви бачите, що може трапиться щось неприємне, але в даний момент ніякої проблеми немає. Спостерігайте за подіями і намагайтеся обговорювати ваші сумніви з дитиною. Наприклад: - Друг іноді викликає у вас сумніви у своїй порядності, але не був жодного разу помічений в якихось правопорушеннях. - Друг вже здійснював серйозні проступки, але схоже, що виправився - Батьки батьки не особливо стежать за ним чи дають йому більше свободи, ніж ви хотіли б давати своїй дитині. Намагайтеся пояснити дитині свої сумніви, чому його дружба викликає у вас занепокоєння. Коли потрібно діяти Обмежуйте відносини вашої дитини з його другом, якщо друг постійно потрапляє в неприємні історії або якщо у вашої дитини з друго неприємності у обох. Наприклад: - Друг попадався в магазинних крадіжках - Ваша дитина та друг разом прогулюють заняття в школі Коли відносини потрібно категорично припинити Забороніть їм спілкуватися в крайніх випадках: - Коли відомо, що один приймає наркотики - Один має минуле юного злочинця - Ваша дитина і його друг когось обікрали і т.д. Це непросто - втручатися в соціальне життя вашого вже дорослої дитини. Ви повинні врівноважувати ваші підозри, засновані на інтуїції, реальними фактами. Ось непорушні правила для вас: - Дозволяйте своїй дитині самому зав'язувати дружбу з ким йому хочеться. Тиск в цій сфері зазвичай завжди закінчується нещастям. Не маючи можливості вибирати друзів відкритою, дитина зав'язує приховані від вас знайомства і ви просто не маєте можливість їх контролювати. - Терпимо ставитеся до дружби, яка здається вам помилкою (в межах параметрів, викладених вище). Пам'ятайте, що юність - період всіляких експериментів, в тому числі і соціальних, тому навіть дружба з самим неймовірною, на ваш погляд, людиною, може навчити вашу дитину багато чому. - Ваша дитина має бути відповідальною за свою поведінку. Не думайте, що проступки вашої дитини пов'язані тільки з поганим прикладом, який показує його друг. Перекладаючи всю провину на поганий вплив з боку, ви точно не навчите дитину відповідальному ставленню до того, що він робить.

У ВАС ДІВЧИНКА? СЕКРЕТИ ВИХОВАННЯ!
Любов батьків Щоб не відбувалося в родині, дитина повинна бути впевнена в тому, що мама і тато люблять її. Навіть якщо батьки розлучені, не варто обмежувати спілкування доньки з батьком. Якщо ви вважаєте, що таке спілкування буде дитині на шкоду, хоча б не говоріть погано про колишнього чоловіка в присутності дочки. Негативний образ батька може багато в чому нашкодити дівчинці в майбутньому. Маленька принцесса Ніколи не критикуйте зовнішні дані вашої дочки. Забудьте про будь-які репліки в стилі: «ти товста», «у тебе криві ноги», «занадто маленькі очі» і т.п. Ваші негативні висловлювання можуть викликати у дівчинки комплекси, з якими вона буде безуспішно боротися протягом усього життя. Тому намагайтеся виховувати у дитини впевненість в собі. Говоріть доньці, що вона красива, приваблива і чарівна. Не ставте хибних установок Ні в якому разі не говоріть дочці улюблену фразу багатьох жінок про те, що чоловіки - обманщики, зрадники і т.д. Може, ви вважаєте, що таким чином ділитеся з нею жіночою мудрістю, але, насправді, ви лише програмуєте її на невдачі в особистому житті. У світі багато хороших чоловіків і краще вірити, що саме вони і будуть зустрічатися на життєвому шляху вашої дочки. Основи догляду за собою Як відомо, справжньою жінкою не народжуються, нею стають. Тому мамі дуже важливо навчити дівчинку основам догляду за собою і способам зробити себе ще привабливішою. Показуйте доньці свій власний приклад, не дозволяйте собі бути недоглянутою і неохайно одягненою. Для доньки ви - ідеал для наслідування, і вона повторює ваші дії і звички. Не вимагайте занадто багато Спортивні секції, розвиваючі гуртки та курси іноземних мов - все це, безумовно, добре, але тільки в міру. Не робіть з дитини маленького робота, який живе за розкладом, дозвольте доньці насолоджуватися дитинством. І найголовніше - дайте дитині зрозуміти, що ваша любов до неї безумовна, ви любите її такою, яка вона є, а не за досягнення в спорті або шкільні успіхи. Саме так вам вдасться виростити щасливу, впевнену в собі і гармонійну особистість.

ВИХОВУЄМО СИНА! Найпоширеніші помилки, які допускають батьки при вихованні сина... Занадто суворе ставлення заради виховання мужності. Хлопцям, точно так само як і дівчаткам, потрібні любов, ласка, турбота, увага. Бажання виховати дитину за своїм образом і подобою, ігноруючи індивідуальні особливості. Сварки між батьками на очах у сина. Пред'явлення дитині дуже високих вимог ("Ти ж хлопчик!") , яким він не може відповідати. Потакання капризам, пустощам (особливо, якщо хлопчик-молодша дитина в сім'ї). Відсутність послідовності у вихованні (за одну і ту ж поведінку або вчинок то карають, то хвалять). Неузгодженість у вихованні між батьками - один дозволяє , інший забороняє. Порівняння з іншими дітьми та приведення їх у приклад, надмірна критика. Постійне нав'язування негативних установок ("Не бігай швидко, а то впадеш", "Погано вчитимешся - станеш двірником "). Надмірний розвиток у нацках та ігнорування фізичного розвитку (хлопчик повинен бути фізично сильним і витривалим). Відсутність особистого позитивного прикладу.

КОЛИ ПОТРІБНА ДОПОМОГА ДИТЯЧОГО ПСИХОЛОГА? . ПРИВІД ЗВЕРНУТИСЬ ДО ДИТЯЧОГО ПСИХОЛОГА, КОЛИ: * Капризи, агресія, впертість дитини - і почуття безпорадності у батьків. *Агресивність дитини або сором'язливість. * Якщо дитина повільна або неуважна. * Період адаптації до дитячого саду і до школи. Це завжди час підвищеного навантаження на психіку дитини, наслідки якої не завжди видно. Важливо об'єктивно оцінювати психологічний стан дитини і своєчасно допомагати їй долати виникаючі труднощі. * Проблеми з навчанням у школі. Психолог проведе діагностику, виявить рівень розвитку психічних процесів, рівень інтелекту, і проведе ряд корекційних та розвиваючих занять, що допоможуть дитині краще сприймати навчальний матеріал. * Замкненість дитини, затримка мовного та загальногог психічного розвитку (дитина у 3 роки повинна використовувати 600-1200 слів). * Сімейні проблеми (розлучення батьків, затяжні сімейні конфлікти і т.д.). Навіть якщо здається, що конфлікти ніяк не відбиваються на дитині, має сенс звернутися до психолога для діагностики емоційного стану малюка. У ряді випадків може знадобитися цикл занять з фахівцем, щоб допомогти дитині прийняти зміни в сім'ї. * Оцінка готовності до шкільного навчання (6-7 років). Від рівня підготовки багато в чому залежить майбутня успішність першокласника. Психолог допоможе оцінити цей рівень і дасть рекомендації щодо вибору найбільш оптимальної навчальної програми для підготовки, виходячи з особливостей дитини.







Що робити, якщо дитина проявляє агресію

1. Основним методом в боротьбі з агресією є любов. Батькам потрібно якомога більше говорити з дитиною, обговорювати з ним трапилося і розповідати, як правильно потрібно чинити в тій чи іншій життєвій ситуації. Не в жодному разі не можна ображати або принижувати дитину. Не переходьте на особистості, пояснюйте тільки ситуацію, можливі варіанти виходу з обставин, що склалися і наслідки, до яких може привести агресія.

2. Не намагайтеся заглушити емоції дитини, вони повинні знаходити вихід. Запишіть його на боротьбу або в іншу спортивну секцію, де він зможе випускати накопичене негатив.

3. Не з'ясовуйте відносини при дитині. Будь-які конфлікти між батьками відображаються на дітях, які стають їх свідками. Якщо ви бачите, що сварки не уникнути, знайдіть спосіб розібратися в ситуації так, щоб дитина цього не бачив.

4. Діліться з дитиною власним досвідом. Розповідайте про те, як ви вели себе в його віці, як справлялися з труднощами. Він не повинен відчувати себе самотнім.

5. Обійми - ефективний метод боротьби з дитячою агресією. Так він відчує себе захищеним, йому буде простіше ділитися своїми проблемами.

6. Похвала. Коли дитина отримує позитивні відгуки про себе і свою поведінку, він прагне до гарних вчинків. Йому необхідно розуміти, що добре, а що погано.

7. Зберігайте спокій. Якщо ви впадете в стан злоби разом з дитиною, це тільки погіршить ситуацію.

Якщо ви зможете встановити з дитиною довірливі відносини і переконайте його в своїй безумовній любові, вам не доведеться боятися ні за його безпеку, ні за стан оточуючих його людей.

ТОП-4 ради, як виховати успішну дитину

Ці позиції можна назвати принципами, які слід весь час тримати у себе в голові і все своє спілкування з малюком будувати, керуючись ними. Адже саме вони допоможуть виховати тобі успішного дитини.

·         Розвивайся, працюй над власним удосконаленням.

Як свідчить англійське прислів'я: "Не треба виховувати дітей, вони все одно будуть схожі на вас. Виховуйте себе! "Пам'ятай, що щасливі діти ростуть у щасливих батьків. У людей, які вміють радіти життю, діти ростуть веселими, успішними і самодостатніми. За підсумками багатьох досліджень було встановлено, що постійний стрес батьків негативно впливає на інтелект дітей, пригнічує їх імунітет, підвищує ймовірність розвитку психічних відхилень і багатьох соматичних хвороб.

·         Давай дітям більше свободи, заохочуй самостійність і ініціативність.

Діти набагато краще розвиваються, коли їм дають простір і свободу проявляти свою індивідуальність. Дай можливість дитині самостійно вирішувати, що йому одягати, самостійно планувати свій час, це дисциплінує, вчить контролювати і управляти своїм життям. Чи не нав'язуй дитині свої правила гри, дозволь грати так, як йому хочеться. Це вчить взаємодіяти в групі, знаходити спільну мову з однолітками, вирішувати конфлікти, контролювати свою поведінку, відстоювати свою думку.

·         Стеж за комунікацією.

 Слухай дитини з перших секунд його мови. Чи не закривай дитині рот, дозволь говорити стільки, скільки йому хочеться. Кожен день поповнюй словниковий запас дитини хоча б одним словом. Безліч досліджень свідчать про те, що успішне навчання в школі багато в чому залежить від словникового запасу дитини. Розмовляй багато за традиційним сімейним вечерею (або сніданком, або обідом). Якщо у тебе немає традиції разом їсти, заведи її. Виявляється, що діти, які регулярно їдять з батьками за загальним столом, з меншою ймовірністю починають вживати алкоголь, наркотики, курити, мають проблеми з поведінкою, страждають від порушення харчування.

·         Люби дитину.

Просто так, ні за що. Просто люби і не соромся демонструвати цю любов. Навіть якщо тобі батьки не говорили слів любові, дай своїм дітям бути краще, рости щасливішим, стати успішніше! Говори їм про любов, демонструй любов, керуйся любов'ю!

Як виховати впевнену в собі дитину

Кожна мама мріє, щоб її син або дочка були успішними і впевненими в собі і своїх силах людьми.

·         Постарайся часто використовувати похвалу.

Хвали його за кожний скоєний ним вчинок. Особливу увагу варто приділяти його заслугам. Безумовно, йому сподобається, якщо в присутності найближчих родичів батьки будуть позитивно відгукуватися про добрі вчинки дитини. Наприклад, батьки будуть хвалити своє чадо за те, що він надав допомогу літній людині в несенні сумки, або ж взяв участь у прибиранні квартири. Перед відходом до сну варто говорити дитині побільше приємних слів. Виражай свою подяку за його хороші дії протягом дня і побажай йому приємних снів.

Якщо продовжувати тему похвали, то необхідно акцентувати увагу на такому важливому аспекті у вихованні впевненості як слова батьків про те, що вони цінують і люблять своє чадо. Слова ласки і обійми дуже важливі для малюка. Дитина повинна усвідомлювати, що він є дуже дорогим скарбом для своїх батьків.

У процесі спілкування батьки повинні грати роль доброго співрозмовника, а також відмінного слухача. Роби акцент на тому, що цікаво дитині і чим він хоче поділитися. Йому важливо знати, що для батьків також важливі його проблеми.

·         Батьки повинні надати право робити вибір дитині.

Це буде сприяти його розвитку і самореалізації. Всі питання і проблеми, з якими він стикається, слід давати вирішувати йому самостійно. Але, природно, це повинно укладатися в розумні рамки. Батьки можуть тільки підштовхнути дитину до правильного варіанту вибору шляхом пояснень (чому так буде краще, а не навпаки).

·         Довіряй своїй дитині і демонструй це.

Так у дитини буде більше впевненості, адже батьки для нього авторитет непорушний.

Найчастіше залучай дитину до спільного проведення часу. Все роби разом, навіть ходіть в магазин. Це дасть можливість дитині зрозуміти, що батьки дуже дорожать його присутністю.

·         Даруй дитині подарунки.

 Часто і просто так. Нехай навіть вони будуть дешеві, але вони повинні приносити радість дитині. Це знак уваги до дитини від батьків.

·         Батьки повинні позначити грань правил поведінки в процесі виховання дитини.

 Потрібно зрозуміло роз'яснити дитині, чому він не може робити ті чи інші речі, і що за наслідки можуть бути. Дитина повинна розуміти пояснення батьків, щоб надалі ніколи не йти на порушення заборон. Батьки зобов'язані допомогти розібратися дитині з цим.

·         Розмовляючи з дитиною, зачіпай тему інших людей, їх почуттів і думок.

На простих прикладах можете розглянути, як буде почувати себе інша людина, якщо його ображають. Таке спілкування буде допомагати дитині формувати в собі почуття людяності.

ТОП-8 правил для мам, у яких росте син

·         Ніколи і ні за яких обставин не висміюй сина. Для чоловіка насмішка жінки, а особливо матері, - сильна травма, яка залишається на все життя! Посмійся разом, але не насміхатися, навіть якщо тобі здається, що це дрібниці. Особливо якщо справа стосується емоцій хлопчика!

·         Підключай сина до прийняття рішень в сім'ї. Проси про допомогу прийняти рішення, проси поради. Таким чином ти покажеш йому, що довіряєш і поважаєш, що сприймаєш його справжнім чоловіком. Так він вчиться бути ним!

·         "А я ж казала!" Викресли цю фразу і супутню її докоряє інтонацію. Він сам зрозуміє, що було не так, сам зробить висновки!

·         Хвали за справи, вчинки, за результат його діяльності.

·         Підтримай будь-яку добру мрію дитини. Допоможи йому в її здійсненні.

·         Дозволь хлопчикові плакати. Забудь фразу "Ти ж хлопчик! Хлопчики не плачуть! "Прийми почуття, дитина засмучений, у нього трапилася гігантська (для нього) біда. Притисни до себе, скажи, що розумієш, як йому погано! Йому важливо знати, що його почуття - це нормально. Повір, пройде час і він сам зрозуміє, що сльози - це не чоловічий спосіб прояву почуттів!

·         Відмовся від читання нотацій. Вони все одно не сприймаються дитиною! А отримавши безцінний досвід, дитина і без твоїх нотацій все зрозуміє!

·         Будь завжди на боці дитини! Якщо ти знаходишся на людях, запам'ятай, що твій син завжди правий! Наодинці розберися, поговори та проведи виховні бесіди, а перед друзями, сусідами шукай слова на захист сина. Він це оцінить!

День дитячої книги: 
ТОП-10 творів українських авторів

Міжнародний день дитячої книги відзначається 2 квітня, в день народження всесвітньо відомого письменника і казкаря Ганса Крістіана Андерсена. Свято встановлене з ініціативи та за ухвалою Міжнародної ради дитячої книги. Цим підкреслюється надзвичайно важлива роль дитячої літератури у формуванні духовного та інтелектуального обличчя нових поколінь.

В цень день ми хочемо познайомити наших читачів з творами талановитих українських майстрів.

1. Тореодори з Васюківки, Всеволод Нестайко

Всеволода Нестайко часто називають Гоголем сучасної української дитячої літератури. Недаремно Тореадори з Васюківки перекладено двадцятьма мовами і внесено до Особливо Почесного списку Андерсена як один з найвидатніших творів світової літератури для дітей.

2. Теплі історії до шоколаду, Надійка Гербіш

Ця книжка – збірник добрих, теплих, шоколадних, цілющих слів. Тут містяться історії про різних людей, життя, любов, слова, дружбу, суток, пошуки, усміх, подорожі, домашню випічку, міста, кутові будинки, про велосипеди, кіно й картини, про музику, лікарні, студентів, книжки, про неосвітлені вулиці й старі листи, маленькі дрібниці й великі зміни.

3. Грицева шкільна наука, Іван Франко

До видання увійшли твори для дітей класика української літератури Івана Франка (1856–1916) — людини глибоких знань та незвичайних можливостей. Добір поданих текстів обумовлений шкільною програмою з української літератури. Розраховано на школярів, вчителів, студентів-філологів, усіх, хто цікавиться творчістю І. Я. Франка.

4. Джури козака Швайки, Володимир Рутківський

Володимир Рутківський – один з найблискучіших сучасних українських дитячих письменників. Його дивовижні герої – Грицик та малий волхв Санько, юний богатир Демко Дурна Сила, його мама-велетка, невломий козак Швайка зі своїм вірним вовком Барвінком та їхні численні друзі – з честю виходять із найскладніших ситуацій.

5. Кумедія з Костем, Володимир Винниченко

Володимир Винниченко – видатний український письменник XX ст. Автор з любов'ю оповідає про сповнені ризику пригоди своїх маленьких героїв, про диваків, або ж про таких дітей і підлітків, які чимось вирізняються серед ровесників. Симпатії автора на боці гордих, неординарних, кмітливих героїв, які вміють захистити власну честь, стати в оборону правди і справедливості.

6. Віршів повна рукавичка, Василь Голобородько

Книжка дитячих верлібрів Віршів повна рукавичка Василя Голобородька з лаконічними ілюстраціями Інги Леві ввійшла до міжнародного каталогу Білі круки (The White Ravens), ставши однією з 250 найкращих дитячих книжок у світі за версією Молодіжної бібліотеки в Мюнхені.

7. Казка про Старого Лева, Мар’яна Савка

Казка про Старого Лева Мар’яни Савки з ілюстраціями Володимира Штанка – чергова спроба міфологізувати для дітей міський простір “культурної столиці“ України. Мар’яна Савка створює віршовану легенду про те, як “у місті, що зветься по-княжому Львів“ живе Лев-казкар, п’є каву й пише казки на друкарській машинці, а до нього в гості приїжджають звідусіль екзотичні друзі – слон, жирафа і крокодил.

8. Вісім днів із життя Бурундука, Іван Андрусяк

Вісім днів із життя Бурундука – психологічна повість, де всього потроху намішано – і перша симпатія, і проблеми з опануванням точних наук, і комплекси, пов’язані з надмірною вагою (щоправда, в цьому віці вони героя Андрусяка не дуже хвилюють), і навіть спроба виростити “кишенькового“ чортика (у книжці вміщено покрокову інструкцію, як це зробити) для втілення будь-яких бажань.

9. Лісова пісня, Леся Українка

Лісова пісня – драма-феєрія в трьох діях Лесі Українки. П'єса написана в 1911 році, вперше була поставлена 22 листопада 1918 року в Київському драматичному театрі.

10. Хто зробить сніг, Тарас Прохасько, Мар’яна Прохасько

Дитяча книжка від подружжя Мар’яни і Тараса Прохаськів “Хто зробить сніг“ щойно по виході зібрала всі можливі українські нагороди в царині дитячої книжки.

Хто зробить сніг – повість про життя великої кротячої родини, вічні цінності, любов, взаємодопомогу й відкритість до світу. Мудрість тут проста і ненав’язлива (велика і дружна родина, де всі одне одного люблять, живуть мирно і приймають у свій затишний світ усіх нужденних).

25 способів дізнатися у дитини, як справи в школі, не питаючи «Ну, як справи в школі?»

              Якщо ви запитаєте у дитини «Ну, як справи в школі?», То, швидше за все, отримаєте відповідь: «Нормально». А якщо ви дійсно хочете дізнатися, як пройшов його день, то допоможіть своїй дитині: задайте таке питання, на які можна буде відповісти докладно.

-        Що саме хороше з того, що сталося з тобою сьогодні в школі? Що найгірше з того, що сталося з тобою сьогодні в школі?

-         Розкажи мені що-небудь смішне, над чим ти сьогодні посміявся?

-         Якби ти міг вибрати, з ким би ти хотів сидіти в класі? А з ким би точно не хотів сидіти? Чому?

-         Розкажи мені про саме класне місці в школі.

-       Яке саме дивне слово, яке ти почув сьогодні? Або, може бути, тобі сказали сьогодні щось дивне?

-         Якби ми запросили сьогодні твого вчителя до нас у гості, що б він мені розповів про тебе, як думаєш?

-        Кому ти сьогодні допоміг?

-         Може, хтось тобі сьогодні допоміг?

-        Розкажи мені, що нового ти дізнався сьогодні?

-        Чи був момент, коли ти відчував себе найщасливішою сьогодні?

-        Чи було тобі сьогодні дуже нудно?

-         Якби інопланетяни прилетіли в ваш клас і забрали когось з учнів, кого б ти хотів, щоб вони забрали?

-         З ким би ти хотів пограти на перерві з тих, з ким ти ще ніколи не грав?

-       Розкажи мені про щось хороше, що сталося з тобою сьогодні.

-        Яке слово вчитель найчастіше сьогодні повторював?

-        Про що б ти ще більше хотів дізнатися в школі?

-        Чого б тобі хотілося менше робити в школі?

-        З ким би ти в своєму класі міг вести себе краще?

-       Де ти найчастіше граєш на перервах?

-        Хто найсмішніший учень у вашому класі? Чому він такий смішний?

-      Тобі сподобався сьогоднішній обід? Що найбільше сподобалося?

-      Якби завтра ти став учителем, що б ти зробив?

-      Як ти думаєш, може, комусь з вашого класу краще піти зі школи?

-      Якби ти міг помінятися з кимось в класі місцями, хто б це був? Чому?

-       СІМ простих способів поліпшити ВІДНОСИНИ З ДИТИНОЮ

1. Якщо дитина зайнята своєю справою, то не потрібно їй заважати.

2. Допомога - це коли просять, а не «дай я зроблю замість тебе»

3. Суть гри в тому, що правила можуть бути будь-які, а не такі як треба

4. Якщо дитина просить у вас якийсь предмет, поцікавтеся, що вона планує з цим робити.

«Мамо, дай мені твої намисто». Перший порив - сказати дитині, що намиста це не іграшка. Спробуйте зупинити цей порив і поцікавитися у дитини, що власне він з цими бусами збирається робити. «Я хочу возити машинку і мені потрібно до неї щось прив'язати».

5. Діти зазвичай хочуть не дуже багато чого, просто варто їх послухати

Ви напевно стикалися з такою ситуацією: дві подруги йдуть розмовляють, поруч біжить дитина і ниє «мам, ну мам, ну мам». Дратує, правда? Причому всіх учасників ситуації. Пропоную спробувати відреагувати відразу на перше ж мам.

6. Обговорювання з дитиною подальших планів істотно полегшує життя.

Отже, заповітний вихідний. Папа мріє подивитися футбол, мама поспілкуватися з подругою, а дитина - сходити в зоопарк. Якщо не домовитися з ранку про плани, то конфлікт до вечора забезпечений. Тому за сніданком мама каже дитині: «сьогодні з ранку ми поїдемо в зоопарк, потім ти поспиш (з тобою посидить тато, а я поспілкуюся з подругою), а після сну ми підемо з тобою грати у двір (а тато буде дивитися футбол)» . н доїсти цю нецікаву кашу - адже потім він поїде в зоопарк.

7. Варто переживати разом з дитиною, а не за неї.

Напевно чули від своїх знайомих такі слова: «моя дитина так засмучується, коли я йду, я так переживаю за нього, що тікаю потайки». На жаль, така мама помиляється. Вона переживає не за дитину, а за себе. Це вона не може впоратися зі своїми почуттями від розладу дитини і вибирає більш простий для себе варіант. А що ж дитина? Він залишається один на один зі своїм горем, його нікому підтримати і допомогти впоратися зі своїми переживаннями.

Маленьких японців з дитинства вчать не бути тягарем. У японському дитячому садку п'ятирічних малюків вчать готувати повноцінний обід для батьків. Причому діти роблять все самі: чистять картоплю, ріжуть м'ясо з морквою гострими кухарськими ножами. У молодших класах вони ходять до школи без супроводу дорослих, миють в школі підлогу і чистять туалети. Школярі допомагають наводити порядок у місцевому парку: змітають опале листя, чистять галявини, прибирають сміття. Все це не вважається чорною роботою. Таке ставлення до праці закладено в філософії буддизму: прибирання тренує розум і веде до духовного пробудження.

1. Не поспішайте звинувачувати - опишіть проблему

Діти з більшою готовністю починають поводитися відповідальніше, коли батько або вчитель замість звинувачень і наказів описує проблему. Чітко і коротко. Замість "Маша, що тут діється! Подивися, що ти наробила - весь стіл у фарбі!" можна сказати: "Маша, на столі фарба. Забери, будь ласка".

 2. Не погрожуйте і не наказуйте - запропонуйте вибір

Загрози і накази змушують дітей відчувати себе безпорадними і скривдженими. Вибір відкриває дорогу до нових можливостей.

- Не хочу їсти, не хочу їсти, - кричить чотирирічна Машенька.

І замість умовлянь і залякувань ("Якщо ти не сьешь цей пельмень, то він буде ходити за тобою і плакати") можна запропонувати дитині вибір. Але такий, який потрібен вам.

- Машенька, ти будеш їсти кашу гречану або вівсяну?

Для більш старших цей принцип працює ще ефективніше:

- Тобі з якого уроку приємніше почати робити домашню роботу? З читання або з математики?

І дитина вже переключається на обдумування самостійного вибору, а не своїх примх.

 3. Не дорікайте, а висловлюйте свої почуття

Доведено, що діти чують не тільки крики і погрози. Спробуйте говорити про свої почуття. Це викликає довіру і змушує прислухатися. І не викликає відповідної реакції.

Замість "Я що, схожа на дерево? Чи не Висна на мені!" можна сказати: "Коли хто-небудь на мені висне, у мене болить спина".

4. Можна не говорити, а малювати і писати

Діти часто пропускають повз вуха слова дорослих, а картинку повз вух не пропустиш. Намальоване чи написане саме для НИХ запам'ятовується набагато краще.

Замість нотацій про відповідальність за домашню тварину, на клітку з папугою повісити записку: "Я вже не можу дихати! Будь ласка, почисть мою клітку! Твій друг Гоша"

 5. Не робіть зауваження, спробуйте привернути увагу інтонаціями

Замість: "Що тут сталося ?! Це просто свинство якесь! Гидко!", Можна сказати голосом французької покоївки: "О, мон ами! Сміття на настільки, де ми вечеряти ?! Неть, неть, неть. Це треба негайно прибирати ! ", голосом гангстера:" Що за базар, хлопці? Зберіть-ка весь цей мотлох, а то у вас будуть великі проблеми! ", голосом робота:" Все ... іграшки ... книжки ... черевики ... бананова шкірка ... повинні ... зникнути ... до ... вечері ".

Що робити, якщо дитина не вміє читати, але дуже хоче

10 перевірених приводів для читання

1. Частіше пишіть дитині записки. Найкраще починати з письмових вказівок, де захований сюрприз.

2. Просіть читати вам книги, які малюк знає напам'ять. Так йому легше буде продемонструвати свою майстерність.

3. Не будьте критичні до вибору літератури. Нехай дитина читає анекдоти, комікси або книжки для найменших. А якщо вас турбує смак підростаючого чада - читайте йому вголос хорошу літературу.

4. Захопився дитини справою, що вимагає читання. Організуйте домашній спектакль-експромт і дайте дитині текст ролі для заучування. Купуйте дитячу кулінарну книгу і запропонуйте приготувати щось самостійно.

5. Попросіть почитати вголос тому, хто цього робити не може. Наприклад, дитина може читати мамі, щоб їй не нудно було мити посуд. Або молодшому братові, щоб показати свою перевагу. Або бабусі, яка погано бачить.

6. Знайдіть малюкові друга по листуванню. Дитини або дорослого, родича або чужої людини. Головне, щоб той писав короткі, але цікаві листи і робив це досить регулярно.

7. Зараз у продажу з'явилося безліч цікавих настільних ігор, від учасників яких потрібне вміння читати. Знайдіть гру, відповідну до віку та інтересам дитини, і грайте в неї всією сім'єю.

8. Запропонуйте дитині зробити власну книгу або журнал.

9. Почніть читати цікаву книгу і зупиніться. Якщо сюжет книги захопить дитину, він напевно захоче дізнатися, що було далі. Або можна переказати цікаву історію, "забувши", чим все закінчилося (текст історії, зрозуміло, повинен бути під рукою).

10. Навіть якщо малюк непогано освоїв читання, не переставайте читати йому вголос. Іноді влаштовуйте сімейні читання, обговорюйте прочитане. Розвивайте в дитині вміння і бажання перетворювати слова на яскраві, живі образи і тоді він не зможе обійтися без книг.

Тест "Драбинка" („Десять сходинок”)

          Хочете дізнатися самооцінку вашого малюка? Це дуже легко зробити за допомогою тесту „Драбинка”. Використовувати його можна, тільки-но дитині виповниться 3 роки.

         Намалюйте або виріжте з паперу драбинку з десятьма сходинками. Тепер покажіть її дитині та поясніть, що на нижньому щаблі стоять вередливі, мовчазні, невиховані хлопчики та дівчатка, на другому – більш спокійні та веселі, на третьому – ще ліпші, і так до дев’ятої. А ось на найвищій сходинці стоять найрозумніші, найдобріші, найвихованіші діти, які вміють дружити. Важливо, аби малюк правильно зрозумів розташування дітей на сходинках, тому можна в нього про це перепитати. А тепер запитайте, на якій сходинці стояв би він сам. Нехай намалює себе на цьому щаблі або поставить ляльку. Ось ви і виконали завдання, залишається зробити висновки.

• Якщо дитина ставить себе на першу, 2-гу, 3-тю сходинки знизу, то в неї занижена самооцінка.

• Якщо на 4-ту, 5-ту, 6-ту, 7-му, то середня (адекватна).

• А якщо – на 8-му, 9-ту, 10-ту, то самооцінка завищена. Для дошкільнят трохи завищена самооцінка вважається нормою. Про надто завищену самооцінку можна говорити, якщо дитина постійно ставить себе на 10-ту сходинку.

Що ж робити, якщо самооцінка вашої дитини неадекватна (надто завищена або занижена)? Рівень самооцінки може змінюватися, особливо в дошкільному віці. Кожне нове звертання до малюка, кожна оцінка його діяльності, реакція на успіхи чи поразки – все це впливає на ставлення його до себе. Тобто ми можемо допомогти дитині сформувати адекватну самооцінку.

Поради батькам, зацікавленим у формуванні адекватної самооцінки у дітей

• Занижена самооцінка виявляється найчастіше в тих дітей, яким здається, що батьки їх недолюблюють. Придивіться до свого малюка, можливо, йому не вистачає тепла, розуміння. Ваші обійми, поцілунки і голублення допоможуть йому впевненіше почуватися у цьому світі.

• Не оберігайте дитину від щоденних справ, не намагайтеся вирішити за неї всі проблеми, але й не перевантажуйте її. Нехай малюк допоможе з прибиранням, сам поллє квіти, отримає задоволення від зробленого і заслужену похвалу. Не потрібно ставити перед ним завдань, що йому не до снаги, до виконання яких він ще не доріс.

• Не перехвалюйте дитину, але й не забувайте заохочувати, якщо вона на це заслуговує. Якщо малюк давно вміє сам їсти ложкою, може, й не потрібно щоразу його за це хвалити. Однак якщо в нього вийшло поїсти охайно, не розмазуючи кашу по всьому столу, обов'язково відзначте це досягнення.

• Заохочуйте дитячу ініціативу.

• Не забувайте, що малюк уважно спостерігає за вами. Показуйте своїм прикладом адекватність до успіхів і невдач. Порівняйте: „У мами трохи не вдався пиріг, але пусте, наступного разу треба буде покласти більше борошна” / „Жах! Пиріг не вдався! От розтелепа я! Більше ніколи не буду його пекти!”

• Не порівнюйте малюка з іншими дітьми. Порівнюйте його з самим собою (тим, яким він був учора чи буде завтра).

• Не бійтеся щиро любити свого малюка і показувати йому свою любов!

топ 10 казок для дітей 6-8 років

·         Гауф В. "Маленький Мук"

·         Раскатов М. "Пропала буква"

·         Дружків Ю. "Пригоди Олівця і Самодєлкіна: Правдива казка"

·         Толстой А. "Золотий ключик, або Пригоди Буратіно"

·         Носов Н. "Пригоди Незнайка та його друзів"

·         Керролл Л. "Аліса в Країні чудес"

·         Ліндгрен А. "Малюк і Карлсон"

·         Несбіт Е. "П'ятеро дітей і Воно"

·         Харріс Дж.Ч. "Казки дядечка Римуса"

·         Бонд М. "Ведмежа на ім'я Паддінгтон"

Топ 10 казок для дітей 8-12 років

·         Чарівні казки Японії. Суниця під снігом

·         Ходзе, Жукровський. "Довірливий тигр. Бірманські, індонезійські, в'єтнамські казки"

·         Чарівні казки Швеції

·         Янссон Т. "Все про Мумі-тролів"

·         Кіплінг Р.Д. "Мауглі"

·         Шмідт А. "Мурли"

·         Антуан де Сент-Екзюпері "Маленький принц"

·         Джонс Д.У. "Ходячий замок"

·         Маар П. "Сім субот на тижні"

·         Джастер Н. "Мило і Чарівна будка"

·         Енді М. "Нескінченна історія"

Дмитрий Нагиев о том, каких женщин жалко, и как не вырастить сына — тряпку.
Женщин жалко.
Постоянно жалуются, что мужиков вокруг нет.
Женщин не жалко, ибо воспитывают своих сыновей, как девочек. Сюсюкают с ними до самой школы, впадают в истерику от любого падения и синяка или (боже упаси, Кирюшенька немедленно слезь!!!) попытку забраться на шведскую стенку выше третьей ступеньки, надевают на них штанишки-шортики до пяти лет и кормят с ложечки.
Результат закономерен: капризные полу-мальчики с продавленной грудью в кедиках и с дерматиновой сумкой адидас через плечо, мечтающие лишь о том, чтобы их «предки» накопили денег на покупку военкома.

Что входит в понятие «мужчина»?

Вполне себе домостроевское понятие. Мужчина должен быть сильным. А что это значит?
Уметь принимать решения и брать на себя ответственность за эти решения.
Вопрос родителям — учится ли ваш сын самостоятельно принимать решения и отвечать за них?

Принимать решение и нести ответственность — две стороны одной медали. Свобода с одной стороны. Ограничение свободы с другой.

Пример: мужчина принимает решения, но несет за них ответственность его женщина. Это не мужчина, а маменькин сынок. Мужчинка.

Мужчина не принимает решения, но несет за них ответственность. Это не мужчина. А подкаблучник. Мужичок.

Далее: свобода начинается с самоограничения.

Есть такая восточная поговорка «Первыми пьют воду верблюды, потому как у них рук нет. Вторыми пьют мужчины, потому как у них терпения нет. Последними пьют женщины».

В адекватной (не мусульманской) схеме воспитания правила должны быть другие: «Лучшее — маме. Потому что она девочка. Затем коту — потому, что он беспомощен и зависит от нас. А затем уже нам с тобой. Потому что мы мужчины».

Четвёртое.

В каком возрасте младенец становится мужчиной?

С момента осознания себя как личности. Психологи знают этот возраст. Три года!

Да, мамочки. С трёх лет ваш сын либо мужик, либо у него начинаются гендерные искривления. И чем дольше вы с ним общаетесь как не с мужчиной, тем глубже будет загоняться его мужское начало. А любые подавленные, а не правильно развитые мужские инстинкты потом проявятся уже в извращённой форме: агрессия, извращения, ненависть или полное неуважение к женскому полу и т.д.

Именно с возраста трёх лет необходимо постоянно внушать сыну — «Ты — мужчина!». И именно с этого возраста необходимо учить его нормальному мужскому слову «Должен!».

Увы, но это факт — многие ваши «хочу и не волнует!» или «я так сказала, поэтому ты должен» приводят к развитию социопатической личности. Оглянитесь вокруг и вы увидите массу мужчинок, не способных заставить себя на какое-то действие.

Мужчина должен:
Уметь терпеть.
Уметь преодолеть себя.
Уметь ошибаться.
Уметь быть нежным.
Уметь быть грубым.
Уметь быть разным.
Уметь отвечать за свои слова.
Мужчина должен уметь БЫТЬ.

С трёх лет относиться к пацану надо как к мужчине. Когда он упал и орет у вас на руках (или не упал, а просто истерит из-за желания получить новую игрушку) — необходимо разговаривать с ним — «Ты у нас мужчина? Чего тогда орешь?» Вам понятно, что в этот момент вы не ему установку даете, а себе? Что в дальнейшем, вы к нему будете относится как равному и взрослому?

Да. К ребенку надо относится как к взрослому. Это не значит, что с ним не надо играть, не прощать его ошибки, не нежить его, не улыбаться ему.

Шестое. Ребенку можно ошибаться. Он исследует мир вокруг себя, исследует его границы. Знаете, почему мужчины похожи на детей? Потому как мужчины тоже раздвигают границы этого мира. Мужчина должен быть беспокоен. Он движущая сила человечества. А женщина — сила сохраняющая, если что.

Нельзя наказывать пацана за ошибки. Их нужно исправлять.
Ему. Самому. Самостоятельно. Но с вашей подсказкой и помощью.

— Твоя комната — это твоя комната. Ты там хозяин — сам у себя прибираешься, сам у себя наводишь бардак.
— Мама — это же девочка. Чем больше мы ей помогаем — тем больше она довольна и тем меньше рычит\ворчит.
— Накосячил — отвечай.
— Ты все можешь сам.
— Ты, в первую очередь, защитник семьи.
— И не забывай. Мы — вместе.
— Есть проблема? Значит есть и ее решение.

Заведите кошака.

Кот — вообще лучшее средство для развития у пацана кинестетики.

А кинестетика — основа сексуальности. Фраза «тренируется на кошках» как никогда актуальна именно в этом случае. Глажка\утюжка котов способствует развитию способностей глажке\утюжке женщин в будущем.

— Можно я на велосипеде покатаюсь?
— Ты мужчина — ты и решай.
— Я — мальчик…
— Тогда — нельзя! Мужчинам можно, а мальчикам нельзя.
Обиженное сопение. Через пять минут:
— Я пойду на велосипеде покатаюсь!
— Понял. Иди.
— А поможете велосипед вынести?
— Да легко. Поможешь нести?
— Ага!
— Вперед!

Или, например:
— Сын, завтра мы идем сначала в кино, потом в тир стрелять. Ты с нами?
— В какое кино?
— Для взрослых. «Брестская крепость» называется.
— А можно сначала пострелять, а потом вы идете в кино, а я домой? (типа на компе посидеть дома поиграть)
— Нет. Сначала в кино. Потом стрелять. Я так решил. Потому что я — главный.
Ушел думать. Вернулся.
— Я согласен.

Выращивайте из своих сыновей настоящих мужиков, дамы!
Непонятных барби-боев и так уже с перебором навыращивали ваши предшественницы.